ХРОНІЧНИЙ ГАЙМОРИТ лікування ХАРКІВ - УКРАЇНА

Вас мучить закладеність носа? Гнійні виділення з носа? Все це триває більше 3-х місяців? Неприємний запах в носі? Виражений головний біль? Немає ефекту від консервативного лікування?

Причиною цих симптомів може бути хронічне запалення верхньощелепної пазухи - Хронічний гайморит!

Для вирішення даної проблеми Вам необхідно записатися на прийом до ЛОР лікаря в Харкові

Вам може допомогти доктор Карчинський Олександр Олександрович, лікар з великим досвідом і професіоналізмом!

У нашій клініці з успіхом застосовуються сучасні методи лікування хронічного гаймориту, різної форми перебігу та ступеня тяжкості:

1. Консервативне медикаментозне лікування;

2. Місцеве безпункційне лікування, з використанням мікроревізійної техніки під контролем ендоскопа;

3. Пункційні метод лікування, з подальшою катетеризацією пазухи;

4. Комбіноване лікування гаймориту;

5. Хірургічне лікування гаймориту в Харкові "Doctor ENT":

• Видалення пломбувального матеріалу з пазухи;
• Видалення пломбувального матеріалу через ніс - через порожнину носа;
• Ендоскопічна мікрогайморотомія;
• Ендоскопічна трансназальная гайморотомія - доступ до пазухи організовується тільки через порожнину носа;
• Ендоскопічна трансвестибулярна гайморотомія - доступ до пазухи організовується тільки через присінок порожнини рота;
• Ендоназальна гайморотомія - операція через ніс проводиться ендоскопічно;
• Ендоназальні видалення кісти пазухи - видалення кісти з пазухи через ніс;
• Ендоскопічна трансальвеолярна гайморотомія - доступ до пазухи організовується тільки через лунку видаленого зуба;
• Ендоскопічна комбінована гайморотомія - доступ до пазухи організовується через кілька анатомічних областей;
• Едоскопічне видалення пломбувального матеріалу з пазухи;
• Пластика (закриття) ороантрального нориці (фістули, сполучення, свища) хірургічне лікування перфорації гайморової (верхньощелепної) пазухи після видалення зуба;
• Розширена гайморотомія;
• Реоперація на гайморовій пазусі.

Хронічний гайморит: діагностика, лікування в Харкові!

Хронічний гайморит - запалення слизової оболонки верхньощелепного придаткового синуса, присутнє на протязі 12 тижнів і більше. Захворювання вважається поліетіологічним. Провокуючих чинників безліч. Найбільш важливе значення мають інфекційні ураження дихальних шляхів і особливості анатомії середнього носового ходу.

Найчастіше хронічний гайморит є наслідком гострого риносинуситу. При запаленні слизової дихальних шляхів порушується аерація придаткових синусів і їх природнє очищення, за рахунок скорочень миготливого епітелію. В результаті, патогенні мікроорганізми тривалий час безпосередньо контактують зі слизовою верхньощелепної пазухи. Запальний процес прогресує.

Залежно від патологічних змін на слизовій, хронічний гайморит може бути катаральним, гнійним, поліпозним або кістозним, а також змішаним. Інфекція здатна проникати в пазухи через природні сполучення з носовою порожниною, гематогенним шляхом (з током крові), одонтогенних (при захворюваннях зубів верхньої щелепи), а також при травмах обличчя в області пазух.

Без правильного лікування, хронічний гайморит може привести до серйозних ускладнень. Серед них - запалення оболонок мозку, абсцес, флегмона очниці, запалення лицьових нервів.

Симптоми

Хронічне запалення гайморової пазухи протікає хвилеподібно - з періодами погіршення самопочуття пацієнта (загострення) і поліпшення (ремісія). У гострому періоді можливі наступні прояви:

Біль. Найчастіше пацієнти скаржаться на головний біль і дискомфортні відчуття в проекції запаленого синуса. Можлива іррадіація болю в зону надбрів'я, скроню, вилиці, верхню щелепу.

Порушення носового дихання. Можлива періодична або постійна закладеність носа, спровокована набряком слизової.

Виділення з носа. Спочатку спостерігаються рідкі серозні виділення. На 3-4-й день вони стають в'язкими, каламутними, з білявими або гнійними включеннями.

Загальне погіршення самопочуття. Як правило, спостерігається субфебрилітет (температура рідко підвищується вище 37,5 °С), слабкість, сонливість, порушення сну, зниження працездатності.

Інші симптоми. У пацієнтів з хронічним гайморитом нерідко спостерігається кашель, який не піддається стандартному лікуванню. Цей симптом пов'язаний зі стіканням слизу по задній стінці глотки. Також може мати місце зниження нюху і відчуття закладеності вух.

У період ремісії симптоми слабшають. Періодично утруднюється носове дихання, з'являються мізерні виділення і непостійний головний біль. Загальне самопочуття, як правило, залишається задовільним.

Причини

У більшості випадків гайморит розвивається через вірусну інфекцію. На тлі ГРВІ слизові оболонки набрякають, через що страждає вентиляція синусів. Згодом, на оболонки пазух потрапляють бактерії, які в умовах скупчення слизу починають активно розмножуватися. Хронічний гайморит у дорослих найчастіше викликаний стафілококами і стрептококами, у дітей - мікоплазмами. При дисфункції імунітету запальні процеси викликає грибкова флора.

Таким чином, підвищують ймовірність розвитку хронічного гаймориту часті ГРВІ та риніти різної природи. При наявності хронічного тонзиліту, фарингіту, карієсу існує великий ризик проникнення хвороботворних мікроорганізмів в навколоносові пазухи.

Захворюванню більш схильні люди з вродженою вузькістю носових ходів і викривленням перетинки носа (вродженого характеру або травматичного). Певну роль у розвитку хронічного гаймориту грає зниження імунітету. Захворювання частіше реєструється восени і взимку.

Хронічний гайморит - це постійно присутнє в організмі інфекційне вогнище. У будь-який момент патогени можуть потрапити в кровотік і «оселитися» в іншому органі. Тому важливо вчасно впоратися з хронічним гайморитом. Особливо це важливо для жінок, які планують вагітність. Численні дослідження показали причинно-наслідковий зв'язок гаймориту з акушерськими ускладненнями (невиношуванням вагітності, плацентарної недостатністю, затримкою росту плода, тощо).

Діагностика

Діагностика хронічного гаймориту починається з опитування пацієнта, збору скарг і анамнестичних даних. Більшість людей не можуть точно вказати, коли з'явилися симптоми або зв'язати їх з будь-якою подією. Достовірно виявити причину вдається лише при одонтогенному походженні захворювання, коли симптоми виникають незабаром після перенесеного стоматологічного втручання. Об'єктивна діагностика патології має на увазі інструментальне і лабораторне обстеження.

Первинне інструментальне обстеження включає в себе передню та задню риноскопію.ю або більш популярний варіант - ендоскопію. Під час дослідження лікар може виявити скупчення патологічної слизу на задній стінці глотки, збільшення мигдаликів, гнійні виділення в області сполучень синуса.

Методом вибору для діагностики хронічного гаймориту визнана комп'ютерна томографія. За результатами дослідження можна визначити ступінь поширеності запальних змін, а також фактори, які сприяють постійному запаленнб (звужені ходи, кісти, поліпи). При КТ також оцінюють стан навколишніх тканин, виявляють викривлення носової перетинки. Результати комп'ютерної томографії є ​​підставою для вибору методу лікування - консервативне або хірургічне (вони дозволяють визначити, який обсяг операції найбільш раціональний).

Мікробіологічне дослідження не завжди доцільно. Посіви з носових ходів і гайморових пазух можуть відрізнятися, що нерідко стає причиною неправильного підбору антибіотиків і неефективності призначеного лікування. Якщо ЛОР підозрює інфекційний чинник, в якості основного, що підтримує запалення, проводиться діагностична пункція пазухи з аспірацією її вмісту для аналізу.

Лікування

Терапію хронічного гаймориту підбирають суворо в індивідуальному порядку. Методів лікування, які гарантовано приведуть пацієнта до одужання, не розроблено досі. Це пов'язано з варіативністю причин розвитку хвороби. У комплексній терапії хронічного гаймориту використовують гормональні препарати, антибіотики, промивання носових ходів, а також хірургічні методики.

Консервативне лікування

Консервативна терапія спрямована на придушення запального процесу в пазухах, а також відновлення їх нормальної аерації і дренажу слизу. З цією метою призначають:

• глюкокортикостероїди для інтраназального застосування;
• муколітики;
• антибіотики;
• іригаційну терапію.

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування проводять при неефективності консервативних методів, грибковому походженні синуситу з розвитком новоутворень (кісти, поліпи), а також при виявленні анатомічних аномалій будови носових ходів, які сприяють затяжному запаленню. Операція має на увазі формування доступу до пазухи, видалення гнійного вмісту, кістозних або поліпозних  утворень, а також промивання синуса лікарськими препаратами.

Втручання можуть проводити за такими методиками:

• класична - має на увазі створення доступу через розріз під верхньою губою;
• мікрохірургічна - доступ формують через прокол під губою;
• інтраназальна - маніпуляцію здійснюють через природні або штучно створені отвори синусів.

У ряді випадків лікарі проводять не хірургічну операцію, а пункцію гайморової пазухи. Процедура виконується під місцевою анестезією і має на увазі прокол синуса з наступною аспірацією вмісту та промиванням.

Якщо хронічний гайморит прогресує через викривлення носової перетинки, пацієнту пропонують провести пластичну операцію, в ході якої дефект буде усунено.

Реабілітація

Реабілітація після хірургічного лікування триває до 2 тижнів. Як правило, пацієнта виписують в той же день, коли проводилося втручання. Однак до повного відновлення бажано дотримання домашнього режиму. Пацієнту не можна чхати або кашляти, сякатися, пити рідини через трубочку. Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря і приймати призначені їм препарати.

Запитання

Чи є гугнявість голосу ознакою гаймориту?

Навколоносові синуси служать для зігрівання та очищення повітря, перед тим, як він потрапить в нижні дихальні шляхи. Саме будовою пазух обумовлений індивідуальний тембр голосу. Гугнявість дійсно може бути ознакою гаймориту, особливо, якщо вона поєднується з порушеннями нюху, періодичним виділенням слизу, сльозоточивістю і порушеннями носового дихання. Однак самостійно ставити собі діагноз не можна. Гайморит підтверджують за результатами риноскопії (виявляють характерні зміни слизових) і КТ.

Що таке «носовий душ», і чи допомагає ця процедура в лікуванні хронічного гаймориту?

Йдеться про зволоження слизової носа за допомогою сольового або буферного розчину. Метод застосовують в комплексній терапії хронічного гаймориту з метою очищення, зволоження слизових і підвищення їх здатності протистояти інфекції. Систематичні зрошення допомагають відновити місцевий імунітет. Найчастіше «носовий душ» призначають в післяопераційному періоді. Для проведення цієї процедури розчин краще купувати в аптеці, в спеціально упакованому балоні. Так більше ймовірності, що він потрапляє у важкодоступні місця.

Чи можна вилікувати гайморит за допомогою фітотерапевтичних або гомеопатичних засобів?

Згадані препарати відносяться до засобів з недоведеною ефективністю. Вони можуть застосовуватися виключно за призначенням лікаря, паралельно з медикаментами з клінічних рекомендацій. Самолікування подібними засобами може призвести до посилення патологічного процесу і погіршення ситуації, аж до розвитку ускладнень. Наприклад, якщо гайморит викликаний викривленням перетинки або кістою в пазусі, медикаменти взагалі будуть малоефективні, і єдино виправданим методом лікування буде хірургічне втручання. Будь-які ліки потрібно використовувати тільки за призначенням отоларинголога.

Якщо вам потрібна ЛОР консультація чи лікування цього захворювання, вам необхідно зв'язатися з нами

по телефону, або через соціальні контакти, які вказані на сайті!

НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я!

ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ОТОЛАРИНГОЛОГА В "DOCTOR ENT"!

Почніть дихати вільно!

Лор лікар в Харкові.

Doctor ENT 2026

ДОДАЙТЕ ВІДГУКИ чи КОМЕНТАРІ