ПЕРФОРАЦІЯ пазухи НОСА ороантральна ФІСТУЛА - ХАРКІВ

Вас турбує неприємний запах у носі? Харчові фрагменти потрапляють у порожнину носа? Гнійні виділення із лунки видаленого зуба? Травматично видалили зуб? Невдалий результат від перенесеної операції на гайморовій пазусі? Гнійні виділення із носа після лікування у стоматолога? Немає ефекту від тривалого лікування гаймориту, у тому числі й безліч проведених пункцій (проколів) не дали належного результату?

Причиною цих симптомів може бути запалення верхньощелепної пазухи внаслідок сформованого ороантрального сполучення!

Для вирішення цієї проблеми Вам необхідно записатися на прийом до ЛОР лікаря у Харкові.

Вам може допомогти доктор Карчинський Олександр Олександрович, лікар з великим досвідом та професіоналізмом!

Пропонуємо Вам методи лікування даного захворювання:

• Видалення пломбувального матеріалу з пазухи;
• Видалення стороннього тіла з гайморової пазухи;
• Пластика (закриття) ороантрального нориці (фістули, сполучення); хірургічне лікування перфорації гайморової (верхньощелепної) пазухи після видалення зуба;
• Видалення пломбувального матеріалу через ніс - через порожнину носа з верхньощелепної пазухи;
• Ендоскопічна мікрогайморотомія;
• Ендоскопічна трансназальна гайморотомія – доступ до пазухи організовується лише через порожнину носа;
• Ендоскопічна трансвестибулярна гайморотомія – доступ до пазухи організовується лише через присінок порожнини рота;
• Ендоскопічна трансальвеолярна гайморотомія – доступ до пазухи організовується лише через лунку видаленого зуба;
• Ендоскопічна комбінована гайморотомія – доступ до пазухи організовується через декілька анатомічних областей;
• Ендоназальна гайморотомія – операція через ніс проводиться ендоскопічно;
• Ендоскопічне видалення пломбувального матеріалу з пазухи;

ПЕРФОРАЦІЯ пазухи НОСА лікування у Харкові. ПЛАСТИКА ороантральної нориці ХАРКІВ. Зашивання свищевого сполучення.

ОРОАНТРАЛЬНИЙ СВИЩ – патологічний канал, що з'єднує верхньощелепний синус та ротову порожнину.

Верхньощелепна пазуха - найбільша з усіх придаткових пазух носа і формою нагадує чотиристоронню піраміду.
Нижню стінку верхньощелепної пазухи утворює альвеолярний відросток протягом першого премоляра до бугра верхньої щелепи. Анатомічною особливістю нижньої стінки пазухи є те, що в ряді випадків кісткова перемичка між верхівками коренів прилеглих до неї зубів і просвітом пазухи може бути товщиною до 1 мм, а в деяких випадках її роль виконує слизова оболонка пазухи.

Існує два поняття - "ороантральне сполучення" і "ороантральний свищ". Також, можна виділити синонімальні поняття, які мають смислову відмінність за механізмом утворення - "перфорація пазухи носа", "свищ на яснах" "ясенний свищ".

Ороантральне сполучення утворюється безпосередньо відразу після порушення герметизму верхньощелепної пазухи і в ряді випадків при правильній лікувальній тактиці не призводить до розвитку травматичного гаймориту та ороантральної нориці. Говорити про наявність ороантральної нориці можна у тому випадку, коли кісткові стінки альвеоли видаленого зуба епітелізуються, але герметизм пазухи не відновлюється.

Причини виникнення:

• Низько розташоване дно гайморової пазухи;
• Необережне вишкрібання лунки кюретажною ложкою після видалення зуба;
• Патологічні процеси - остеомієліт, пухлина, кіста, тощо;
• Руйнування кісткової пластинки дна гайморової пазухи внаслідок запального процесу в області кореня зуба;
• Атрофія кісткової тканини альвеолярного відростка;
• Руйнування стінки верхньощелепної пазухи фрагментом пломби;
• Травматичне видалення зуба, коріння якого значно пропадає в порожнину пазухи, що може сприяти формуванню ороантрального співустя. Такі сполучення можуть закритися мимовільно з нормальним загоєнням лунки, але в деяких випадках потрібне закриття хірургічним шляхом.

За наявності цих факторів існують ризики потрапляння інфекції всередину верхньощелепної пазухи з подальшим розвитком одонтогенного гаймориту.

Діагноз хронічного одонтогенного верхньощелепного синуситу встановлюється на підставі клінічних та рентгенологічних даних. Рентгенологічні та КТ-дослідження є найважливішими діагностичними методами виявлення різних форм хронічних синуситів.

Тактика лікування хронічних одонтогенних верхньощелепних синуситів визначається клінічною формою захворювання. При загостренні хронічного синуситу його ексудативні форми (катаральна, серозна, гнійна) лікуються, як правило, консервативно. При цьому використовуються ті ж засоби та методи лікування, що застосовуються при лікуванні гострих синуситів. Продуктивні форми хронічних одонтогенних верхньощелепних синуситів (поліпозні, поліпозно-гнійні) лікуються оперативно. Незалежно від форми хронічного синуситу за наявності зорових та внутрішньочерепних ускладнень, основним методом має бути оперативне лікування.

Лікування
Основна мета хірургічного лікування при хронічному одонтогенному верхньощелепному синуситі полягає у видаленні уражених зубів та створенні умов для відновлення нормальної функції ураженої верхньощелепної пазухи. Для цього, незалежно від варіанта оперативного підходу, створюється заново або відновлюється порушене пазухове співустя з порожниною носа, що забезпечує її вільний дренаж і вентиляцію. Таким чином, йдеться про відновлення порушеної функції остеомеатального комплексу.

Відомо значне число різних варіантів та модифікацій оперативних втручань на верхньощелепних пазухах, запропонованих для лікування синуситів. Всі вони, залежно від підходу, поділяються на екстраназальні та ендоназальні. Слід зазначити, що більшість хірургів при хірургічному лікуванні одонтогенного верхньощелепного синуситу, особливо за наявності стійкого ороантрального сполучення, оперують із застосуванням традиційної методики радикальної максиллотомії та пластики сполучення.

На сьогоднішній день застосовується методика екстра- або інтраназальної синусотомії з пластикою дна верхньощелепної пазухи трапецієподібним слизово-окістячним клаптем, викроєним з вестибулярної поверхні альвеолярного відростка верхньої щелепи. У деяких випадках синусотомія супроводжується видаленням стороннього тіла з просвіту пазухи (найчастіше кореня зуба) або пломбувального матеріалу.

В даний час хірургічне лікування хронічних одонтогенних верхньощелепних синуситів з наявністю стійкого ороантрального сполучення проводять за щадною ендоскопічною методикою максиллотомії з одномоментною пластикою ороантрального сполучення.

Ендоназальні операції приносових пазух розроблялися практично одночасно з екстраназальними. Однак тільки з появою сучасних ендоскопів з волоконною оптикою, довгофокусних операційних мікроскопів, ендоназальні операції стали впроваджуватись у клінічну практику.

У Dr.ENT проводиться екстра- та інтраназальна гайморотомія з одномоментною пластикою ороантральної нориці за її наявності.

ДЛЯ ДЕТАЛЬНІШОЇ ІНФОРМАЦІЇ АБО ЗАПИСУ НА ПРИЙОМ - ТЕЛЕФОНУЙТЕ!
НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ! ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНО ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ'Я!
ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ОТОЛАРИНГОЛОГА В "DOCTOR ENT"!
Почніть дихати вільно!
Phd.MD.Op.Dr.ENT. Карчинський О.О.
Doctor ENT 2026

ДОДАЙТЕ ВІДГУКИ чи КОМЕНТАРІ